МОРГУН Володимир Васильович

З 1974 р. В.В. Моргун завідував відділом експериментального мутагенезу в Інституті молекулярної біології і генетики АН УРСР. У 1986 р. його було обрано директором Інституту фізіології рослин АН УРСР, який після об’єднання з генетичними відділами Інституту молекулярної біології і генетики він реорганізував в Інститут фізіології рослин і генетики НАН України.

З 2009 р. В.В. Моргун — академік-секретар Відділення загальної біології НАН України.

У 42 роки В.В. Моргун захистив докторську дисертацію, в 47 його було обрано членом-кореспондентом АН УРСР, а в 52 — академіком АН УРСР.

Видатний український вчений В.В. Моргун добре відомий світовій науковій спільноті як талановитий дослідник, блискучий селекціонер, наукові роботи якого присвячені генетиці й селекції рослин, генетичній інженерії, біотехнології та фізіологічній генетиці, розробці теорії індукованої мутаційної мінливості рослин.

Головним напрямом досліджень В.В. Моргуна було і залишається генетичне поліпшення найважливіших для України сільськогосподарських культур — пшениці й кукурудзи. Володимир Васильович розвинув теорію індукованої мутаційної мінливості та обґрунтував новий напрям генетичного поліпшення рослин — мутаційну селекцію. Йому належить пріоритет в установленні мутаційної активності низки хімічних речовин і фізичних чинників, у тім числі й чинників навколишнього середовища. Вчений розкрив генетичну природу мутацій, створив унікальні форми рослин, які ознаменували розвиток окремих напрямів генетико-селекційних досліджень. Загального визнання набули праці В.В. Моргуна з питань теорії і методів гетерозисної селекції кукурудзи, створення нового типу напівкарликових сортів озимої пшениці, які започаткували «зелену революцію» в Україні. Йому належить першість у розробці методів практичного використання індукованих мутантів, а також у розвитку наукових основ ведення насінництва мутантних сортів сільськогосподарських культур.

Титанічна працездатність та надзвичайна наукова інтуїція дали змогу вченому створити понад 145 сортів і гібридів культурних рослин. Вперше за всю історію Державного сортовипробування України сорти селекції В.В. Моргуна Смуглянка, Золотоколоса та Фаворитка сформували рекордний урожай зерна 115—124 ц/га. У виробничих умовах (фермерське господарство «Ладіс» Черкаської обл.) на площі 136 га зібрано урожай зерна пшениці сорту Фаворитка 131,8 ц/га. Це рекордний урожай зерна пшениці за всю багатовікову історію України.

Сорти озимої пшениці, жита, тритикале, гібриди кукурудзи селекції В.В. Моргуна вже 40 років висіваються на полях України та країн СНД. Площа посівів цих сортів у різні роки становила 1—5,5 млн га, що є вагомим внеском у вирішення продовольчої безпеки нашої держави.

На сьогодні очолюваний академіком В.В. Моргуном Інститут фізіології рослин і генетики НАН України вийшов на принципово новий рівень впровадження наукових досягнень у виробництво. Інститут є флагманом Національної академії наук України із наукових розробок для вирішення проблем аграрного сектору. В.В. Моргун започаткував ефективну форму ознайомлення з науковими розробками Інституту — проведення щорічних міжнародних науково-практичних конференцій «День поля» та виступив організатором спільно зі швейцарською фірмою «Сингента» «Клубу 100 центнерів», який став школою новітніх агротехнологій. Створена в Інституті колекція цінних зразків озимої пшениці й кукурудзи включена до Державного реєстру наукових об'єктів  що становлять національне надбання. З ініціативи В.В. Моргуна спільним наказом Президії НАН України та Міністерства агропромислової політики України було створено мережу базових господарств Інституту фізіології рослин і генетики НАН України в різних агрокліматичних зонах, метою якої є вирощування високоякісного насіння та впровадження у сільськогосподарське виробництво країни нових високопродуктивних сортів озимої пшениці й гібридів кукурудзи селекції Інституту.

В.В. Моргун зробив вагомий внесок у скарбницю наукових знань — він автор понад 640 наукових праць, у тім числі 10 монографій (серед яких добре відомі «Мутационная селекция пшеницы», «Экспериментальный мутагенез и его использование в селекции кукурузы» та ін.,) та більш як 180 авторських свідоцтв і патентів.  Учений є головним редактором низки фундаментальних наукових видань з генетики, селекції та фізіології рослин (зокрема, «Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть» (у 4 т.), «Фізіологія рослин в Україні на межі тисячоліть» (у 2 т.), «Живлення рослин: теорія і практика», «Досягнення і проблеми генетики, селекції та біотехнології» (у 2 т.), перекладного видання «Применение физиологии в селекции пшеницы» та ін.). 

Володимир Васильович підтримує тісні наукові зв'язки з колегами багатьох країн, бере активну участь у міжнародній науковій співпраці з науковими установами близького і далекого зарубіжжя.

В.В. Моргун — талановитий організатор науки, досвідчений вихователь наукових кадрів. Під його керівництвом захищено 17 кандидатських і 7 докторських дисертацій. Володимир Васильович — засновник і керівник широковідомої наукової школи з експериментального мутагенезу та теоретичних основ селекції рослин.

Багато сил та енергії В.В. Моргун віддає науково-організаційній діяльності, координує наукові дослідження з питань фізіології, генетики і селекції рослин. Упродовж багатьох років він був заступником академіка-секретаря і членом Бюро Відділення загальної біології НАН України, а в 2009 р. обраний академіком-секретарем цього Відділення. Володимир Васильович є членом Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, Експертної ради Державної служби з охорони прав на сорти рослин, Президентом Українського товариства фізіологів рослин, головою спеціалізованої ради Інституту фізіології рослин і генетики НАН України із захисту докторських і кандидатських дисертацій, головним редактором науково-теоретичного журналу «Физиология растений и генетика» (попередня назва «Физиология и биохимия культурных растений»), членом редколегій серії фахових біологічних журналів. Протягом кількох років працював у складі Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки при РНБО України, Колегії Мінагрополітики, був головним редактором науково-практичного журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин», неодноразово обирався Президентом Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. В.І. Вавилова.

Наукові досягнення В.В. Моргуна та переконливий внесок у розвиток вітчизняної науки принесли йому заслужений авторитет і повагу. За визначні особисті заслуги перед Українською державою у створенні й широкому впровадженні високопродуктивних сортів зернових культур, багаторічну плідну наукову та громадську діяльність у 2008 р. указом Президента України В.В. Моргуну присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави. Він нагороджений орденом «Знак Пошани», орденом Жовтневої революції, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, нагрудним знаком «Знак Пошани» Мінагрополітики та Київського міського голови, почесними грамотами президента Національної академії наук України та численними медалями, дипломами і грамотами. Йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1998 р.), вчений — двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1982 р., 1997 р.), лауреат Державної премії СРСР у галузі науки і техніки (1986 р.), премії президентів академій наук України, Білорусі і Молдови (2002 р.), премії імені В.Я. Юр’єва НАН України, премії НААН України «За видатні досягнення в аграрній науці» (2016 р.). У 2018 році директорові Інституту академікові НАН України Володимиру Васильовичу Моргуну вручено найвищу нагороду Академії – Золоту медаль імені В.І. Вернадського НАН України – за видатні досягнення у галузі генетики та селекції сільськогосподарських рослин. Його наукова й педагогічна діяльність високо оцінюється в Україні та за її межами. Він обраний почесним академіком Угорської академії наук, почесним професором низки вищих навчальних закладів України.

В останні роки В.В. Моргун вирішує питання продовольчої безпеки держави, відстоює її інтереси й незалежність у галузі селекції рослин і насінництва, створення та широкого впровадження нових перспективних сортів озимої пшениці й гібридів кукурудзи в аграрний сектор країни.